Скажу і зникну, ніби і не бувши...

Скажу і зникну, ніби і не бувши...
тебе не бачивши, не чувши...
не відчуваючи уже тепер,
але, той погляд твій надпристрастний,
затерп у серці...

Відверта, аж занадто я відверта,
не варто намистини коштовні дарувати,
свиням,
не варто...
але Доля так мені наворожила,
що коли бачу вбиті нами почуття на крила
мене до неіснуючих світів затягуть і ваблять, ваблять...
і зваблять...
Назад в реальність!
На ранок, ридаючи від сну, свого прокинусь...
згадаю як наснився, милий ти...
але... в кімнаті лиш годинник
зі стіни: - тік-так, тік-так...
- Завіщо, милий Боже все оце мені?!
Шуваєва О.Ю.
4*08*17
м.Київ