субота, 9 грудня 2017 р.

Я це залишу...


В пам'ять карбую скарби: емоції стишені,
Словом останнім сарказм за межею абсурдності,
Час почуття не стирає навіки полишені,
Їх залишаю у Космосі власної сутності.

Ранок зворушує простір холодною мрякою,
Місто наповнює грудень: безмовна еротика,
Теплий гірчить поцілунок м’якою подякою,
І почуттів розквітає тендітна екзотика.

Душі чуттєво блукають світами інтимними,
Шибки розписано пензлями льоду сріблястого,
Небо торкається простору квітами зимними
І обгортає у ковдру зі снігу пухнастого.

Серцем слова і любов у листи зашифровано,
Кожну емоцію в пам'ять за грані доступності,
Ніжність тендітна, нестримна жага сконцентрована,
Я це залишу у Космосі власної сутності.

09.12.2017
м.Київ
Шуваєва О.Ю.

4 коментарі:

  1. який прямий, ба - навіть впевнений погляд на когось!..
    цікаво - це з під-текстом, навмисно так підібрано?.. (питання в слух...)
    ...
    відчувається особлива переоцінка життя, переоцінка себе - якась дивна
    наче з провиною (авторе, вам видніше - що і по чому...)
    я як читач не знаю всього, лише говорю думку в слух

    ВідповістиВидалити
  2. останнім часом Ольга Шуваєва - виросла в моїх очах як поет.
    І тепер, я читаю твої давніші вірші (так - іноді таке буває) - з особливою глибиною, як твори Толкієна.
    В тебе є глибина - а своя якась мілка, розкидана, глибина - як для карася... але ж я не намул...

    Браво, Олю. Вдячний поціновував твоєї поезії.
    Лишень - не жени мене з твого елегійного виміру, як вже зігнали деякі...

    ВідповістиВидалити
  3. цей коментар ти видалиш - але в ньому я і запитаю -
    я не здивуюся нічому - якщо вичистиш той , вище... зітхну і буду жити далі, знову. А якщо почуєш і залишеш - значить не відігнала.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую за теплі відгуки на мою творчість, намагаюсь писати краще)

      Видалити