...очей твоїх глибінь...

Колись порину я в очей твоїх глибінь,

пізнаю оксамит безодні,

На небозводі повня, мить прозрінь

зірок десятки й сотні

у лісове озерце пірнуть на водопій

Сьогодні хочу аби ти був мій!

Ліс бачить: крадькома, граційно й тихо

ледь-ледь ступає північ

за першим снігом, зорям на втіху

віхола вщухає, і дихає вогонь

солодкий сон тебе гукає,

любов бере в п"янкий полон...

Над хатами стелився сивий дим,

Зорила ніч, чекаючи зими,

сьогодні, милий, будь лише моїм,

і в ніжність огортай шалені сни...

У лісове озерце, в мить прозрінь

зірок десятки й сотні

прийшли на водопій

з небесної безодні...

І темрявою огорнули плечі,

кружляє тишею зимовий оксамит.

Я розчинюсь в ліричній втечі

Поринувши в очей твоїх глибінь!

12.11.2017

м.Київ

Автор: Шуваєва О.Ю.

#ШуваєваОльга