Сутінки

Ти вчив мене дивитись трошки байдуже і зверхньо на інших. У темпі вальсів вчив
мене грації рухів. Ти надавав вишуканості і блиску кожному дню, що проходив у нашій компанії, й спливав у мріях італійських скрипок, золота і кришталю...
Ти тривав так довго, як міг, притримуючи ніжно за руку і обіймаючи мої плечі шов-
ковими простирадлами, обгортаючи мій стан у найдорожчі французькі мережива. Ти
напував мою спраглу виснажену душу солодким вином, і лише перлини-зірки на тем-
но-синьому шовку солоної морської безодні підкреслять твої сутінки.
21-09-2010
м. Київ
Збірка «Білий дощ». — Запоріжжя, ВУТ «Просвіта» ім.Т.Г.Шевченка, Запорізьке обласне об’єднання, 2011. — 48с. Авторські права захищені.