Твої руки пізнають мої...

Твої руки пізнають мої...

Твої руки колись пізнають мої,
уста, рухи, дивні думки, подих
крок у безвість, крок назустріч.
Кава, імбир, осінь, теплий доторк.
Я пізнаю тебе, а ти - мої закутки душі,
і твої руки пізнають мої.

Все минає й це... І це мине!
У пам'ять вороже ввійде забуття,
але попри це
я вимолю щастя на двох у Творця,
випрошу тебе у Долі, у неба...
Любов не змиє водою,
не спалить вогнем,
не змете суховієм,
не розвіє ані вночі, ані ясним днем.
Благослови й назви мене
вогняним іменем.

Зірки сьогодні стають
до раси людей теплішими,
і боги сходять за стіл
душевно посидіти,
пограти в карти, поспівати,
поговорити, випити,
побажати землянам
стати на чверть добрішими,
і в небо курявою ночі палити, палити...

Кава, імбир, осінь, дощ та сніг,
Боги курять, на душі моїй
виють голодні пси...
Я малюю на листу зошита
твій портрет
І безмежно надіюсь, що...
твої руки колись пізнають мої...
30.10.2017
м.Київ
Автор: Шуваєва О.Ю.
#ШуваєваОльга

Когда вернёшься, милый друг?

Когда вернёшься, милый друг?
Стук колёс, ритм мотора,
шум ветра за моей спиной...
Когда вернёшься, милый друг?
Мне, кажется не скоро...
Холодною и зябкою зимой...

Как быстро время утекает, 
Шаги по улице к вокзалу,
И тихо в след, мне мало, мало!
И встреча тает, тает, тает...

В толпу, без лиц,
Сростаюсь с массой,
Лечу стрелой
вдоль шумной трассы. 

Материя дороги и пространство,
Души твоей не постоянство.
А грустным мыслям: - Тихо! Цыц!
Воображение без границ....

И в домике у леса через час,
Все маски, все гримасы тихо сбросить,
Прочувствовать как мерно дышит осень,
В камине жечь обрывки рифм и фраз...

Снимаю бриллианты, жемчуга,
Закат насупился на небе хмуро
И перед сном гоню из мыслей прочь Амура...
Но стоит только мне закрыть глаза -
Я вспоминаю теплую твою улыбку,
знакомство - чудо... Мучает тоска...

Разлука делает мудрей
(на миг, на жизнь....
Подчеркивай, что ближе).
Я жду вестей, ты там держись,
Надеюсь и желаю счастья,
И возвращайся поскорей.

21.10.2017
г. Киев
Автор: Шуваева О.Ю.